7 грудня в Голосіївському Мануарі відбулася презентація книжки Євгена Познанського "Сувій життя"!
«…Був колись один хлопчик, малий та білявий,
Той, що одного разу забув про забави,
Бо його підкорили без залишку міфи:
Давні боги, царі, амазонки та скіфи.
Тож у день вихідний
Першим вибрався з ліжка
І гортав пожовтілу, ще батькову книжку…
…І я швидко гортав жовті ці сторінки
І потрапити мріяв у давні віки
Щоб не том у руках був, а грецькій сувій.
І щоб подвиг Тезея це був подвиг мій!..»
Літературний захід відкрили наші коллеги, Микола Музика та Світлана Кравченко.
Пані Світлана зазначила, що господар будинку завжди підтримував і допомагав молодим поетам-початківцям.
Пан Микола продекламував один віршів Максима Рильського, який перегукується із сьогоденням, - «До пограбованого дому».
Євген Познанський – талановитий український поет, молодий філософ, історик, журналіст, корінний киянин, лауреат більше 30 конкурсів, любить котів та присвячує їм вірші!
Поетична збірка поезій «Сувій життя» розгортається як щоденник душі сучасної людини, в якій переплітаються особисті спогади, болі війни, трепетна любов до рідної землі та вічні цінності культури й моралі. Молодий митець гармонійно поєднав античні ідеали та сучасні реалії буття.
Євгеній не лише талановита, а й надзвичайно позитивна, життєрадісна і товариська людина. На добро відгукнулися теплом серця друзі, колеги, колишні однокурсники, співаки, письменники та шанувальники творчості поета.
Звучали вірші, теплі слова підтримки, вітання та оплески.
Євген Познанський щиро подякував ЗСУ за захист і безпеку!
Ведуча літературного заходу – Ольга Бойко.
Ми вдячні всім хто долучився, попри відключення електрики, допомогли зробити зустріч незабутньою та натхненною!
«…Відходили гості у вічне своє потойбіччя,
Злітали у небо, мов диму прозорого кільця.
Та скраю письмового столу, немов на узбіччі,
Були їх вірші, що привів в Україну сам Рильський.
Він слухав, як грізно хурделиця стогне та кличе,
Як стогнуть трагедії ті, що колись відгриміли,
І згадував друзів й суворе двадцяте сторіччя —
Трагедії й війни — історії дивне свавілля.
І думка приходила знову і знову тоді до поета,
Що співи негоди насправді це так мелодійно,
Хай ставить хурделиця сніжні, казкові намети —
Це краще, ніж пострілів звуки, ніж гуркіт, ніж війни.
Здається, і зараз будинок він свій не покинув,
Хоча вже, звичайно, давно завершив шлях земний.
О, дякую, пане, за щирий прийом у цих стінах,
За честь розгорнути і тут мій маленький «Сувій»…»
Це рядки вірша, який написав Євгеній Познанський напередодні літературної зустрічі, в знак вдячності за гостинність і можливість презентувати книжку в будинку відомого поета.
