ВЕСНА ЛЮДСЬКОСТІ

Ізнов весна, знов жайворонки в полі,
А з кожною весною ближче нам
До того, що ми звемо майбуттям, —
До свята серця, розуму і волі.
Берези й клени, ще недавно голі,
Стоять, зеленим маючи гіллям,
Зелена рунь, на радість сіячам,
Вздовж залізничних веселиться колій.
Стрункі дівчата в одягах легких
Перлово-ніжний розсипають сміх,
Як пісні, все віддаючи роботі.
Сьогодні груша розцвіла рясна,
І в веснянім я чую повороті:
Іде, надходить людськості весна!

1950

Цвітуть бузки, садок біліє
І тихо ронить пелюстки,
Напівзабуте знову мріє,
Як помах милої руки.

У небі вітер кучерявий
Колише теплую блакить,
І на землі гойдає трави,
І затихає, й знов шумить,

І раптом схоплює на крила
Хвилясті співи журавлів, —
І давня казка, вічно мила,
Зринає крізь хвилястий спів.

1911

ВЕСНА І СПІВ

Перлисті хмари все вище вгору,
Все більше сонця, більше дня...
Відкрийте ж вікна! Пливе знадвору
Весна і пісня, життя й борня.

Та що там вікна! Серця відкрийте,
Хай гріє сонце. Нехай пече!
Сплетіте руки і мислі злийте!
Ідіть у ногу! Плече в плече!

Блакитні очі і очі чорні,
І чорні коси, і золоті —
Усе палає в єдинім горні —
В весні і в пісні, в борні, в житті.

1940

ВЕСНЯНИЙ СТРІЙ

Прийде весна: веселе цвірінчання
Голодних та щасливих горобців,
Снігів холодних тихе умирання,
Струмків сваволя і річок розлив —
Тривожній час любові й повивання!
Я й сам весною вперше полюбив —
Дитиною —блакитнооку Галю...
(Та цур йому, дитячому коханню!)
Прийде весна — лаштуйте паруси!
Шумлять вітри святого непокою!
Тут, на землі, і там, на небесі, —
Все тішиться свободою ясною!
І ряс у злоті першої роси,
І степ, укритий першою травою,
І гомін хвиль —все кличе в дальній край...
Забудь же хату, паруси ладнай!

Сміється ліс, шумить, гуде:
"Весна іде, весна іде!"
Берези білі розвились,
Квітки пахучі розцвілись.

Сміється ліс, шумить, гуде:
"Весна іде, весна іде! —
Моя ж весна ще не прийшла,
Моя весна не прибула...

Сміється ліс, шумить, гуде:
"Весна іде, весна іде!"
Для мене ж осінь ще сумна...
Коли ж прийде моя весна?!